Sarochki 2014

sarochki 2014

Не зрадь дитячої душі

Вчинив гріховне — кайся. Сповідайся. Плати. Не заплатиш — покарають. Та ще як покарають! Чого доброго й руки повикручують. На все воля божа.

Друга уявно страховидна сила не менше мене гнітила. Це була ота клята сатанюка рогата.

На мою маленьку істоту дорослі всякого населення насилали, різної мани напускали.

— Он, он, — казали, — в. кочергах чорт стоїть! Лежи, спи, а то так і плигоне в твою пазуху!

З ляку по моєму тілі холодний піт пробігав. Лежу, не дихаю і не сплю — дрижаки ловлю.

Засну й часто з дива просипаюся: щось таке чорнувате в кочергах ворушиться.

Третього по черзі я боявся пастиря духовного отця Іоанна: «Скине гріха за п'ятака чи не скине?»

З п'ятаком в руці я почимчикував до церкви.

Біля церкви показав мідяка Івасеві. Івась взяв п'ятака і ловко підкинув його вгору.

— Ти що, думаєш цілого п'ятака батюшці кинути?

— Еге, — кажу, — за сповідь.

— Сашко! Не будь дурненьким. Батюшці хватить дві копійки. Скільки ти там нагрішив? Ось скілечки. Одне яблуко в садку батюшки зірвав. Який це гріх? Більше дві копійки не потягне. Ходімо розміняємо п'ятака. Дві копійки батюшці даси, на три — бублика купиш. Дивись, я вже розміняв!

— Господи! Не зрадь дитячої душі. Яка перспектива: цілий бублик з великою діркою? Івасю! Івасику! Приємна твоя порада і страшнувата. Івасю! — Завагався я. — Мама мені сказали: «Сашко! Ціна твоїм гріхам — п'ятак!»

— Те. Твоя мама ще нічого не знають. Гріхи подешевшали, ціна спала. При мені тітка Килина кинули копійку та й кажуть: «Батюшко! Більше нема. Вам бог дасть. »

Так чи не так, вирішив — розміняю. Що буде, те й буде. Івась хороший товариш, він в гріховних ділах не підведе.

— Ходімо до бублейниць, — веселіше заговорив Івась. — Купимо по бублику, зайдемо за сторожку й потихеньку з'їмо. Ніхто не поба
чить, ніхто нас не буде товкти.

Минулого року нам з



Івасем за бублика підходяще перепало. Всипали, як вам сказати, за спасибі.

Стоїмо ми коло бубликів, ковтаємо слину і рішаємо невеличку задачу: чи спроможна одна мідна копійка затулити два голодних роти.

Товстющі бублейниці монументами сиділи на теплих казанках, їх мало турбувала дитяча задачка. Вони були по горло зайняті суперечками бублеиної конкуренції, бо безцеремонно кляли одна одну на чому світ стоїть.

Крайня дорікала сусідці.

— Хіба в тебе бублики? Чорт по їх плигав. Кислі, глевкі, остюки ясна роздирають. Безсовісна.

— А ти — совісна? Чорта боїшся та на ніч дяка кличеш. Ото бублики печете?

— Печу! По правді, печу.

— Щоб ти так по правді дихала, як ти по правді мокрою мукою людей давиш!

— Хай тобі заціпить, шкура барабанна! Одного чоловіка загнала, другого загнуздала, на третього сама верхи сіла.

В цей час Івась несміливо витяг з кишені копійку. Бублейниці заверещали.

— Хлоп'ятка. Дітки. Ось у мене бублики. Дешевенькі, солоденькі, добренькі. Підходьте, беріть.

Івасик дав копійку, сам взяв бублика, розломав пополам, і наші голодні зубенята запрацювали.

Бублейниця, власниця бублика, повагом піднялася з казана і, лукаво примруживши око, єхидно запитала:

«Це ти, шибене, копійку ткнуло? Вас, байстрят, питаю: ви копійку тикнули? Люди! Гляньте. Ограбили. Підсунули копійку, а бублика гризуть на дві! Ой боже мій! їдять і облизуються. Та я вас, анахтемських. »

З оцим лементом на наші дитячі голови посунулася чорна хмара в образі череп'яного макортета.

Довготелеса сусідка, ота конкурентка, ласкаво спинила запальну  бублейницю:

— Кумо! Кумонько! Ви що сцапіли? Схаменіться! Отаку дорогу посуду та на таку дешеву голову? Ось же налигач! Налигачем по губах, щоб знало сумашедше, як чуже добро хватати. Держіть   їх,   злодюг.

Гарні українські вишиванки. sarochki мужские;В охотхозяйстве Озерное рыбалка и охота в подмосковье на свежем воздухе. Профессиональные егеря.

Басня – краткий рассказ, чаще всего в стихах, главным образом сатирического характера. Басня – жанр иносказательный, поэтому за рассказом о вымышленных персонажах (чаще всего о зверях) скрываются нравственные и общественные проблемы.

Источник: baikiru.io.ua

Другие товары